Балада про Робiна Гуда

(за мотивами старовинних англійських народних балад )

Хто щастя зичить бідакам і волелюбний сам,
Сідайте в коло – розповім про Робін-Гуда вам!

Він за найкращих друзів мав знедолених усіх,
А багачів на смерть лякав його мисливський ріг.

Тринадцять літ Роб славно жив у лісовій глуші.
Розбійник долею він був і лицар – у душі!..

Я всім вам зараз розповім як Робін Гуд помер,
Чому похований лежить під дубом він тепер…

В останній сутичці його поранено було,
Та лихоманка Роба тут спіткала як на зло.

Повз монастир він проїжджав, як зовсім занеміг,
У браму стукав і благав, щоб хтось та допоміг.

На лихо там ховалася шерифова дочка.
Підступна відьма взяла ніж, вразивши ватажка.

Став безпорадним Робін Гуд, підвестися не міг;
Та раптом пригадав отут про свій мисливський ріг:

І взяв тоді він свій ріжок в тремтячі кволі руки,
І полетіли в далечінь слабкі закличні звуки!..

Його почув Маленький Джон, прибіг у монастир.
Аж бачить: при смерті лежить Роб – славний богатир.

«Подай мені мій вірний лук, – промовив Роб безсило, –
І, де стріла оця впаде, там викопай могилу...»

Ось там, остання де стріла в затінку дуба впала,
Товариша міцна рука, тремтячи, написала:

«Під каменем важким отут
Спочив навіки Робін Гуд.
Він доблесно і чесно жив,
Він кривди серцем не любив.

Із ним гуляли молодці –
Безстрашні вольнії стрільці,
Серед яких він першим був,
Чим славу в Англії здобув!..»

___

Тепер відомий він усім;
У пам'яті народу
Живуть легенди, разом з ним,
Від заходу до сходу!..