Фантазія Сайрока

Жив був собі Король усіх країн,
Який дивитися бої дуже любив,
Подобалася йому кров та смерті,
Кожного дня були мертві…
Аж ось усім це набридло, настала розплата,
Весь люд чесний рапьом збунтувався,
Слуги та воїни також повстали
І скинули разом короля триклятого!
А щоб він знав як то вмирати,
На Арену його вирішили заслати.
Проти Короля вийшов найсильніший — Величезний, бородатий Сейрок Найгарніший,
То його так люди у країні прозвали,
Бо гарнішого воїна вони й не знали.
І от Сейрок вийшов проти Короля,
Взревіла уся могутня толпа!
«Давай його вже бий!»
А Сейрок Короля красою осліпив…
От так і тинявся Король кілька років,
Сліпий, аж поки Філч його не зловив…