Час

Чарівний день, птахи співають,
І квіти квітнуть як завжди,
А в школі учні іспит мають,
І думають:«Весна, зажди!»

Весна іде невпинним кроком,
Не зупиняючись на мить,
Вилазить випускникам це боком,
Адже оце вже час іти у світ.

«Ще трохи, весно, зачекай
Постій хвилинку,
Пожити, весно, трохи дай,
Пожалій дитинку!»

Не зупиняється годинник,
Час плине швидко,
Він знає лише числівник,
Від цього стає гірко.

Ось іспити минули,
Вже поступати час.
«Як швидко потонули!
Як швидко вбили нас!»

Кричать отак такі випускники,
Що ЗНО не здали,
І плачуть гірко «дітлахи»:
«Навіщо ж ми списали!»

Мораль цієї басні отака:
Час швидкоплинний,
І хоч танцюй ти гопака,
Цей факт незмінний.