"Поодинокі вікна"

" Намальовки", трилогія

Поодинокі вікна
У хмарному
Тумані ночі
немов каліки
Виведені поза штат
Не хочуть
Засинати
навіки
а хто ж хоче?

Мов огні стойбищ
у дикому полі
Мов душі
Наших предків
Що прагнули волі

Що, мабуть, ніколи не сплять
Ночами
Заколихані
Весняним вітром
Що говорять
до нас
дивними речами
Серед осередків
Дивляться у світ
очами
Лунами
Поодиноко
Де не де
Чекаючи світанка
Що видерся на стежину
дороги
І сірого дня
після ранку
Що безумовно прийде
після Весни
день у день
Дивляться
Таємничим світлом
Ночами
Наче зірки
Що минають
Конають
Ховаючись
У сіре утро
на тлі
Тих
Хто так само
Світив
Поруч з
Ними
та нами
Вночі
на місто
Намистом
Денного сяйва
Краплями сонця
Сяючи
Не спинним бажанням
Жити
Кохати, любити
З вірою в завтра
Бо з нами
вони
Назавжди