Білі айстри

Антон Аліні дарував
Щодня по білій айстрі
Любов свою демонстрував
Він залицяльник-майстер

Щодня він дома гроші брав
Із татової сумки
А той Тишка підозрював
Не мав покраще думки!

Одного дня до пса заговорив:
-І де ховаєш? Гроші брав?
Чого це ти цю «кашу заварив»?-
а песик задливо мовчав…

І було видно по очам у пса
Ніколи не було в його заначці
Дорожче ніж куряча ковбаса…
І миттю здався, ковбасу поклав на капці…

-Тьфу, що це ти приніс?!
Це ковбаса, що їли позавчора?
Ух ти який проворний ніс!
Тишко, ну ти у нас умора!

Антон з провиною зайшов
Тишка ж треба спасати.
Силу зізнатися знайшов,
І все батькам сказати.

-Я квіти дівчинці носив…
-Ти поле квітів викосив?!!!
Такої суми вистачить купити!..
Кіоск і ще на цьому заробити!

-Вона сказала, любить білі квіти.
І весь учбовий рік, не пропускаючи ні дня
Я вирішив на свято їй дарити
Я дарував по білій айстрі їй щодня…

Батьки звичайно здогадались,
Хто тихо розкрадав бюджет
На самоздачу сподівались,
Коли вигадували цей сюжет
І в синові не сумнівались,
Що він розкаже їм одразу
Коли цю сцену розіграли цього разу

Чекав Антона довгий рік
Сурових виправних робіт
На дачі навесні прийшлось город весь обробити
І білими трояндами всю засадити.

-Твоя робота, можеш їх зрізати
Можеш Аліні хоч щодня букети дарувати!
Ти витратив всю силу, здобув майстерність працювати,
І вмієш ти тепер своєю працею ці гроші заробляти!