Ліхтарями запалали очі...

Ліхтарями запалали очі…
Ти всміхнувся ніжно та ласкаво…
Я про тебе думаю щоночі.
Ти немовби чашка кави зранку.

Я з тобою у вогонь та воду.
Ми з тобою ввечері — з світанку!
Ми разом у будь-яку погоду…
Та нехай хоч злива ллє на ґанку!

Ми з тобою дивимось на море,
хвилі на якому наче грають…
А в очах ми бачимо ті зорі,
що немовби вогники палають…

Я тебе цілую ніжно-ніжно.
Ти мене в полон обійм береш.
В місячному сяйві білосніжнім,
крізь яке не бачити нам меж.

Мерехтять зірки на темнім небі,
з усмішкою дивлячись на нас…
А душа — неначе німфа в степі,
у якому зупинився час…