ДІВОЧЕ СЕРЦЕ

Кап-кап…
Чую тишу,
Дощ іде.
Хмара темніє,
І лише місячне сяйво усміхається,
Чую: «Гррр, гррр, гррр» — Бог гнівається.
Дощ бушує.
Дерева гнуться,
Вітер дме…
Життя жорстоке.
І лиш дівоче серце,
Що сховалось в куточку,
Молиться за гріхи наші.
І тут бачу:
Небо ясніє,
Дощ вщухає.
Боже, пробач!
Дівчино, не плач!

©Альбіна Діденко

Редакція — Орлова Лора Яківна

2012

Передмова.

Студентські роки. Дисципліна «Світова література» яку курирує
викладачка Лора Яківна і яка стане моєю першою вчителькою в
любові до віршування. Чернетки заховані під зошит від писання на
різні теми. Дзвінок. Кінец заняття. Вагаюся. І роблю крок вперед:

— Лоро Яківно, можна вас на хвилинку?

— Звісно Альбіно. Щось по темі сьогоднішній?

— Ні. Я… нещодавно стала віршувати, хобі чи як його назвати, але
звертаюся до вас, за вашою професійною думкою і любов'ю до
літератури, можливо зможете приділити час і моїм віршам...?

Перехопивши повітря в легенях, дістаю із спритної схованки, свою
пошарпану чернетку. Ледве не ховаю знову. Страх. Чи осуд за те що
називаю свою творчість «Вірші». Геть, геть… якщо вирішила то й до
справи.

— Мені приємно буде прочитати Альбіно.
Обов'язково прочитаю ваше серце у цій чернетці.

Після цього Лора Яківна організувала для нас із Богданом
Гайдарем(ще один прекрасний молодик поет — патріот) нашу маленьку
збірочку під назвою «Шлях до Мрії» із корабликом назустріч до Сонця.
Вона не вийшла у тираж для багатьох читачів, але стала моєю
реалізованою мрією:)

Не важливо якою мовою пишу, головне моє серце веде до Любові.

Слідуйте за своєю Мрією❤

Про Лору Яківну обов'язково буде окрема публікація.

Чи публікується далі Богдан Гайдар, не маю гадки але не втрачаю Віру
в позитивному напрямку.